Борис Олексійович Чичибабін (справжнє прізвище Полушин) — відомий поет, лауреат Державної премії СРСР (1990), який більшу частину життя прожив у Харкові та став одним із його літературних символів.

Народився 9 січня 1923 року. Пройшов Другу світову війну. У 1946 році був заарештований за «антирадянську агітацію» (вірші) і провів 5 років у таборах. Після звільнення працював бухгалтером, майстром сцени, у трамвайно-тролейбусному управлінні, водночас керуючи літературною студією, яка стала центром вільнодумства у Харкові 1960-х років.

Чичибабін писав російською мовою, але його творчість пронизана любов'ю до України та болем за її долю. Його вірші відзначаються глибоким філософським змістом, громадянською позицією та щирістю. У 1973 році був виключений зі Спілки письменників, його твори поширювалися у самвидаві.

Визнання повернулося до поета лише в роки перебудови. Його збірка «Дзвони» мала величезний резонанс. Помер Борис Чичибабін 15 грудня 1994 року, похований у Харкові.